Із заходу повіяло вітрами…
Ти чуєш… ні?..
Дивилися голодними вовками
Оті химерні тіні на стіні…
Загублені у просторі й у часі…
Мандрівники…
В бетонних стінах зрощені Пегаси
Чомусь сьогодні вили…
Як вовки…
Бо начитавшись Бредбері і Кінга…
В середніх класах ще колись у школі…
Ти чув про паралельні ті світи…
Але чомусь не вірив в них ніколи…
Бо якось не торкнулися тебе
Вони посеред хаосу і диму…
І раптом несподівані вітри
Тебе зметуть у чарівну долину…
І заблукавши у вечірній млі…
Із ненависті й поглядів тваринних…
Відчуєш запах рідної землі…
І трав… отих нескошено - полинних…
Світів змістились контури…і нині
Напийся отим дивним ароматом…
І станеш ти комусь в отій долині…
Коханим… другом… а найперше… братом…
Між цими несумісними світами
Портал вже відкривається згори…
Облиш… що виють дикими вовками…
І зупини із півночі вітри…
Не вір усім світилам…
Що над нами…
Не вір зіркам…
У сутінках спинись…
Тій… що керує дивними Вітрами…
Всміхнись…
облиш...зупини...не вір усім...не вір...тій...всміхнись... ми самі керуємо тими вітрами, вона лише скеровує, орієнтуйтесь на знаки, і обережно на перехрестях...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
" Коханим... другом...а найперше братом..."прекрасно сказано... Хто хоче зрозуміти, той зрозуміє...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Богданочко...про що писала?...можливо...про світлі і темні сторони життя...про те...що вони пов'язані...що в кожного є шлях вибору...дякую за такий відгук