Здалось, потворам вже кінець!
Майдан співав наснаги пісню,
Й могутнє слово «Молодець!»
Звучало радісно і грізно.
Здалося… Але ж де вони,
Оті очікувані мрії?
Бо зло живе, як і завжди
В своїй купається стихії.
Не віриться! Але ж поглянь –
Воно хихоче просто в очі,
І платиш, платиш, платиш дань,
І навіть смертю, якщо хочеш.
Зло не зважає ні на що:
Ні на війну, ні на закони,
Зухвало тішиться воно,
Обходячи всі перепони.
То ж поки все, як і було:
Плати за біль, плати за радість,
Плати за щастя, щоб жило,
Плати за вимучену старість.
Буяє зло, навкруг усе
В брехні погрузло до безтями.
Іде війна, війна іде!
Хто перед злом запре всі брами?
Ще не кінець! То ж щось робіть:
Прийдуть герої з поля брані.
Хто перед ними відповість
За бездіяльність у державі?
І не врятують зло тоді
Таємні в Раді переходи,
Рахунок йде на місяці,
Тремтіть, зажерливі уроди!
Немає спокою, нема,
Коли крадуть в державі танки!
Які потрібні ще слова,
Щоб закрутити гадам гайки?
Сміється зло – душа болить,
На плаху кинуто державу.
Та час прийде! Народ не спить
В чеканні третього майдану.
