Невідомі діти
Напевне є діти, яких я не знаю,
Та ці янголята не знають мене.
Я їх все одно звідкілясь виглядаю,
А раптом щось рідне в юрбі промайне.
Можливо проблисне кохання далеке,
Утрачене в юності десь нашвидку,
Якому приніс чорно-білий лелека
Дарунок за чари в вишневім садку.
Занурились думи в оці таємниці,
Уже й не згадаєш – коли, як і де…
Зникають, як роки, красуні-дівиці,
До саду за чарами інша іде…
А я в шумний натовп вдивляюсь незряче,
Когось там шукаю й не тямлю чому…
Ворона по-чорному зичить удачу,
Але я її до садка не візьму…
28 грудня 2011 року
Дуже сильно вразило
