Тільки сонце спати вклалось,
Товариство все зібралось:
Вівці, Кури та Корови -
У хліві сьогодні збори!
На трибуну вліз Баран
Та налив води стакан,
Хвостом вдало потрусив,
До уваги запросив:
"Всі ви знаєте, тварини,
В світі йдуть великі зміни:
Криза скрізь, як павутина,
І в хліву така ж картина.
Тема зборів не банальна,
А їстивна, актуальна.
Як ми будем далі жити,
Що нам їсти, що нам пити?
Був цей рік у нас невдалий,
Ми кормів зібрали мало.
Зараз позики віддали,
Десь багато що й пропало."
Кінь ударив враз копитом:
"Що мені до всього світу!
Я овес весь забираю,
Я великий - право маю."
Заревіла тут Корова:
"Я сказати хочу слово:
Сіно, силос і солому
Забираю все до двору."
Враз піднявся пан Кабан:
"Тут вирішую я сам:
Усі овочі й зерно
Будуть в мене все одно."
На трибуні Баран дибки:
"Оця жадність у вас звідки?
Вівці всі - моя сім'я,
Головний у них - це я."
"Тому я" - сказав Баран-
"За овець піду в таран,
Але Вівці мої милі
Будуть завжди ситі й цілі."
Качки, Гуси й Кури тоже,
Закричали хто як може:
"Як же нам голодним жити?
Що нам їсти, що нам пити?"
Баран мовив лиш три слова:
" Вам дісталася полова."
Закрив двері у сараї
Та й поїхав на Гаваї.
Інші теж в "крутих" машинах
Враз роз'їхались по віллах.
А всі Гуси, Качки й Кури -
Будьте ви завжди здорові!
Бо вся сила у полові!