А серце розтривожено піснями ,
Нам знов із вами поверта літа
Той ніжний погляд , теплі руки мами .
Любов її завжди була свята .
Вона ніколи нам не скаржилась на долю ,
Несла свій хрест без зайвих на то слів .
Тут , на землі , за неї Бога молю ,
Хоч за життя цього я не зумів .
Літа летять невпинно у минуле ,
Зрадливо скроні вкрила сивина .
Лиш зараз ми цінуємо , що було ,
Коли у спогади свідомість порина .
Там бігли дні бурхливого дитинства
І голубів на хаті ніби рій .
О , матінко , прости нам всі безчинства
І , як колись, у сні хоч пожалій .
Самі ми стали вже давно батьками .
На дітях бачимо ті власні помилки .
Прости рідненька , мила наша мамо !
Торкнись сльозинкою до нашої щоки ...
Сергій Бабінчук . 2008 рік .
Гарний вірш.
