Завтра каятись — ніч мала
Ріс веселий малий хлопчина,
Мав родину, надійний дах
І любові плекав зернину
У дитячих своїх думках.
Розлучилися батько й мати.
Птаха щастя недобрим днем
Полетіла кудись із хати…
У душі лише біль і щем.
Сварки, сльози, нерозуміння,
Заборон нескінченний жах.
У душі — мов важке каміння,
А в очах — невимовний страх.
Скільки ще це тривати буде?
Не забракне дитячих сил?
Зупиніться нарешті, люди,
Ваша кров це і рідний син!
Не згубіть іще ніжну душу,
Що жадає лише тепла!
Вас молити сьогодні мушу:
Завтра каятись — ніч мала.
