Давай запалимо цей вечір, най горить!
І сонця зарево косами встелить плечі.
Палає пристрасть, нам її не зупинить.
Хай злиже полум’я вагання всі чернечі.
Мої думки збиває серця тво́го стук.
Його вчуваю крізь жадану плоть в долоні.
Мов ватра, наших тіл мільйон сполук
Мигтить, звиваючись на сутінковім фоні.
Давай, хай запалає з нами ніч!
Від сорому вже зорі зашарілись.
Вуста в вуста, і погляд віч-на-віч –
Душею й тілом ми у вогнищі цім злились.
І до світання, знаю, жар не прогорить.
А сонце зійде, роз’ятрить – і запалає
Знов не втолимая жага любить. В цю мить
Кохання знов палким вогнем нас поєднає.