Коли удвох, піщинка до піщинки,
формує справжній буревій,
і я неначе та сніжинка
що тане в тебе на устах,
і мрії у всесвіті блукали
присвячені тобі одній,
і думка що один вбивала,
й породжувала у мене страх
І ти мов в небі- промінь ясний,
що зачаровує як дивний сон,
а зорі неповторні, та незгасні-
утрорюють нам справжній зорепад.
І два серця мов той годинник вічний,
що бються у мелозвучний унісон,
немов ріка пливуть слова ті незабутні ніжні,
утворюючи спражній водопад.
Немов художник ненаситний,
ти розфарбовуєш моє життя,
у серці вогник запалила ніжний
який розпалює мої бажання.
І ти одна, і марю я тобою,
це наче сенс мого буття,
коли удвох покорені любов`ю
то забуваю про усе насвіті я.
дякую, читав Ваші вірші, це фантастично!!!
