Покохаєш – за хмари злітатимеш,
Та існує завжди та причина,
За якої ти крила ламатимеш,–
Вниз на землю впадеш неухильно.
Упадеш, розіб’єшся, зламаєшся, –
Ні на що оті болі не схожі.
Хоч і серце твоє розривається,
Та ніхто тобі не допоможе.
Час проходить, і біль забувається,
Серце знову готове простити,
Хоч на ньому рубці залишаються,
Та воно знову хоче любити.
22.01.2011 р.
