Лелеками летять, бо мають крила,
І образами фрази в них живі;
Ніхто не знайде в жодному жалів,
А тільки неосяжну бачать силу...
Кричать, болять, але не так, як в інших;
Одягнені у грані істин – правду,
Свідомості руйнують стіни в завтра...
Таку вже мають силу її вірші.
Енергію відчув і навіть більше:
Натхненням напуваюся щораз.
Краплину віршів… Ні, самих лиш назв
Окремо взяв і склав з них акровірша:
«Летять на землю груші». «Хуртовини».
«І скаже світ…» - «Звичайна собі мить»…
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…»
«А затишок співає, мов сирена».
«Коли вже люди обляглися спати…»
«Ой ні, ще рано думати про все…»
«Страшний калейдоскоп», «Спини мене»!
«Ти дивишся. А я вже - як на трапі...»
«нЕ говори печальними очима…»
«Не треба класти руку на плече»…
«Красива осінь вишиває клени»
«Отак, як зроду, потаємно, з тилу…»