Павлу Зіброву,
співаку і композитору
Чорно – біла світлина
Все частіше дивлюсь на світлину,
Чорно–білу. Пожовклі поля.
З неї дивиться мила дівчина,
Перша, люба, кохана моя.
Її очі мене чарували,
Наливали у серце тепло,
Соромливо уста цілували…
Світле, щире кохання жило.
Приспів
Розбіглися мрії,
Погасли надії,
Лишився на згадку портрет:
Усміхнені очі,
Щасливі дівочі,
Коханої доля-секрет.
Зійди зі світлини,
Кохана дівчино,
Я ніжно тебе пригорну…
Хай наша калина
Розквітне нам нині -
Я казку на мить поверну.
Як і я ти гортаєш світлини,
Потаємно вертаєш в „колись“
І пригадуєш білу калину,
Де ми вперше в коханні злились.
Нащось юнь у житті загубилась…
Але де б ти тепер не була,
Побажаю тобі, щоб приснилась
Та любов, як калина цвіла.
Приспів
25 січня 2010 року
