Яка стражденна ця Дорога Хресна
Приниження, обмови, бичувань!..
І підла зрада, мов печать облесна,
Катує душу цвяхами страждань…
І знову відчай роздирає груди
За біль прокльонів, віковічний гнів…
О люди, схаменіться, ви ж бо люди!
А Він за нас усіх один терпів!..
Отямтеся, прозрійте, щоб легкими
Колись були для правнуків хрести!
Чатує гріх обіймами липкими –
І ми йдемо, руйнуючи мости…
Бо ми слабкі... Лише подоба Божа…
А де ж любов, покора, каяття?..
Та тільки справжня віра допоможе
Прокласти шлях до вічного життя!
Спаситель терпеливо нам прощає,
Рятує душі з дебрів темноти…
Він кожного, найменшого, чекає
На стежці покаянь і чистоти.
Спішім до Нього, каймося смиренно,
Нехай молитва на вустах цвіте,
Хай серденько всміхається блаженно –
І милість Божа щедро проросте!
Радію, що не забуваєте! 
