Ти повернешся ввечері боса.
На тобі буде зім`яте плаття.
Поцілуй на ніч свою абрикосу,
Повикидуй з душі
Сум`яття.
І ніхто не проводить твій обшук
Вин акцизок і сигаретних.
Холодильник пустує, комора порожня.
Всі чекають твоїх
Рецептів.
Настрій-вектор впаде донизу
І нічого вже не зробити.
Ти зумій пережити весняну кризу.
Постилонькою вмій
Застелити.
Від порізів не так пече рана,
Брак уваги – то рана найтяжча.
Та я вірю: завтра прокинешся рано
І обернеться
Все на краще.
Наступатиме пізня година.
Стане тихо в твоїй кімнаті.
Порідчішає плинних обуз намистина
І загладить зім`яте
Плаття.
Ти щодня обривай суцвіття,
Шоб його не зірвало грозою.
Пам`ятай те, шо ти не одна у цім світі,
Абрикосові віти
З тобою.
Абрикосовий цвіт – то лібідо.
Свій вдихаючи кожен пагін,
Задихається. Квітне за місяць до літа
І усіх за собою
Тягне.
23.04.15.
Для мене в твоєму вірші головною є зовсім не абрикосовість 
