Хтось каже - кара, хтось кричить - талант,
А хтось не вірить в браву силу "схилень".
Та ось я - професійний дилетант
Із купою віршованих відхилень.
І, інколи, бува, в мені зима
Закутує мене ж в свою даремність...
Напівсама я там, напівсама,
Бо інша половина - то нікчемність.
То всі недорозвинені думки,
Безбарвні і крихкі напівідеї,
Шмаття сюжетів, зниклих навіки,
Рукописні стежини та алеї.
Банально віра тане на очах
В такі моменти творчого падіння,
Впроваджуючи геноцид в віршах
Якогось глузду, тями і прозріння.
І не пройде, хоч в друк, хоч виграй грант,
Допоки через браву силу "схилень"
Хтось бачить - професійний дилетант
Із купою віршованих відхилень.
самокритично) 
