Вже відчуваю дотик ранку
І кави сонну філіжанку
Підношу до посохлих губ,
Додам ще цукру білий куб…
Скажу собі: " Тримай осанку!"…
Не знаю: будень це чи свято…
Хоча й без крил, але крилатий,
До мене прийде світлий день
І вручить щастя кілька жмень,
Проте на смак воно, як вата.
І щоб дивитися на хмари,
Вдягну від сонця окуляри,
А від людей — бронежелет…
Сміттям виблискує кювет,
А місто пахне перегаром.
По тротуарах папірці,
Іду з надією в руці
І зовсім не дивлюсь під ноги…
А гілочок маленькі роги
Пораз вдаряють по лиці.
У друзів кидаю ″Привіт″,
А із очей холодний лід,
Немов росу, стрясу додолу…
Куплю в кіоску ″Кока-Колу″
І сяду в парку на граніт…
Якісь нервові силуети
Між зуби сунуть сигарети
І ловлять кайф у нікотині:
Не стане ж розуму людині
Купити пластир ″Нікоретте″…
Летять пташки в блакитні далі,
Повз мене ходять справжні кралі,
І сукні вітер завіва…
Десь загубилися слова,
І лізуть докори моралі…
07.08.2014 р. А. І.Тофан
Мені сподобався
