Як сказати серцю – помилилось!
Це не та історія сумна,
Не туди ти рідне підрядилось,
Тут лишень омана і тяжба.
Не у те ти віриш і тріпочеш,
Не від того погляду щодня,
Ти скажи, чому у сні шепочеш
Лиш оте, душею прокляте імя.
Та невже нема на білім світі -
Іншої, чуднішої чим та,
За якою ти мов груші віття
Зсохлося, змарнілось й опада.
Чи не в силі гордістю розбити
Ті скрипучі й болісні чуття
І забутися чи навіть пити -
Оковита, кажуть, очі проріза.
Мов би і прожито вже чимало
І давно розпука вся пройшла
Та не в тому вся печаль… так мало,
Ти в житті моєму цвітом зацвіла.
