А, давайте, згадаємо осінь!
Усі барви її і красу.
А, давайте, ми знову запросимо
Цю красуню до нас золоту.
Вже невдовзі покине нас серпень.
Попрощаємось з літом на мить.
Не заплачуть над берегом верби,
Сумна нотка десь там забринить.
Та, хіба, наша осінь жорстока?
Наганяє на всіх самоту?
Наша осінь сама одинока,
Бо усі так чекають весну...
Ви, лишень, навкруги оберніться!
Десь пожовклий листочок упав.
Затанцює на наших обличчях
Той гарячий осінній запал.
Розмалює все пензликом осінь.
Рознесуть усі барви вітри.
Ви чекайте красуню у гості!
Дочекаєтесь потім й весни...
Гарно 
