Бреду з портфеликом зі школи.
Дорога видалась сумна,
Бо тягне двійка аж додолу.
Не вивчив вірш – моя вина.
Аж ось, старесенька бабуся
Біля криниці воду п’є,
І посміхається до мене:
«Сумне дитятко, ти чиє?» –
Так лагідно мене питає,
Голівку гладить: «Не сумуй!
Напевно двійка дошкуляє?
Нічого, настрою не псуй,
Бо двійку виправити можна,
Не те, що старості роки.
В житті завжди помилка кожна
Нас вчить змивать її сліди».
«То ви, бабусю, наймудріша» -
І в мить дістав відро води,
І вже поглянув веселіше –
Є план позбавитись біди.
«Я вивчу вірш аж на п’ятірку,
І завтра в школі розкажу…
А за пораду вам спасибі.
Ну все, тепер я побіжу!»
«Біжи, онучку, гарно вчися, -
І вже до себе промовля, -
Й тобі спасибі, пригодився,
Відро не витягла б сама»…
Вбігає син мерщій до хати.
«Ти що, п’ятірку заробив? –
Питає ще з порогу мати, -
Чи десь на шило наступив?»
«Ні, не п’ятірку, мамо, - двійку.
Та це я виправлю за мить.
Мене одна бабуся вчила,
Що помилки можливо змить».
«Це ж як то змить?» - питає мати, -
Водою, милом, порошком?
Не дам щоденника псувати,
А ти посидиш під замком».
«Матусю, мила, та не треба,
Я хочу вивчити цей вірш,
І двійку справлю на п’ятірку.
Лінитися не буду більш.
Я буду мудрим, як бабуся,
Яка поради роздає.
Комусь знаннями пригоджуся.
А буть ніким – це не моє.
Шануйте старість - вона мудра.
Роки – це скарб всього життя.
Дитинство – щоб з маленьких зернят
Зросло щасливе майбуття.
Шануйте старість - вона мудра.
Роки – це скарб всього життя.
Дитинство – щоб з маленьких зернят
Зросло щасливе майбуття.
Золоті слова! Чудовий вірш виховного характеру. Обираю.
Лана Мащенко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00