Чи сніг? Чи дощ...
Із неба ллється втома.
Повільно тягне сум свій мокрий день.
До вечора б!
А там уже (як вдома)
на плечі зорям скласти цю мігрень,
що мучить осінь...
Ні, вже зиму! Лихо,
як швидко час простуджений мигтить!
...на місці я
тупцюю літом тихим,
що ще в зіницях боязко тремтить.
Куди я з ним?
Погода - зла мегера!
Шпурляє вітром. Розриває сни
в колючі схлипи:
"Годі... Ні! ..не треба."
..холодні ранки.. ночі страху й тьми.
............................................................
А десь з-за сонця
усмішка весняна
ліниво-сонна хмар торкнеться й враз
Натхненно-сніжно-
чарівна-рум'яна
пухнастим дивом привітає нас.
файно є! картинка - супер. у вас свій стиль. впізнаваність. манера письма і чудова образність. колоритна мова і, безумовно, яскравість. можу порівняти з Наталкою Данилюк.