ти померла в день бухгалтера,
можливо, я теж колись помру в день психолога,
бухгалтера чи економіста,
їх же так багато
тому що тих, хто може підійти, згадають всі,
кого не поздоровила на день народження,
щоб згадати і забути знову навіки,
щоб побалакати ні про що і довго,
не відповідати в повідомленнях,
щоб виключити з свого життя віртуального,
через якусь глупість -образу саме зараз.
І тоді ти відчуєш всю ненависть і зневагу,
уявних друзів і вже не друзів. тридцяти кілометрів.
ну це я. а ти півметра вниз. мене вже слухати
не схочуть, тебе вже ніхто не почує.
забудуть привітати і ніхто і не згадає про це,
день бухгалтера, два бухгалтери, багато таких днів,
всім буде важливіше своє, як і є зараз. навкруги,
ти знала, що так буде,- будеш сидіти і дивитись у вікно,
але я не знала, що буде така зневага,
ненависть і забуття.
я буду вас теж ненавидіти у відповідь,
я буду вас теж зневажати і не чути і не слухати,
і не прислухатись
я не знаю для чого стільки тримала вас в серці,
і в близькості. якщо вас давно там нема,
в вас просто є здоров'я мене ненавидіти.
