Ти знову чекаєш свого чоловіка,
Бо щось там до нього таки прикипіло.
Та тягне на ліво старого чортилу.
Довіку.
Він знову припреться додому із хащі
І ти його вибачиш, вкотре і гордо.
Хіба що розлюбиш блудливого чорта.
Хіба що.
Не стане борщів і торішніх скандалів,
Тоді зазирне Казанова у прірву,
Бо разом з тобою і серце він вирвав.
А далі?
