І знов самотність, в котрий раз,
Фальшиво змінить маску на обличчі,
Я посміхаюсь людям напоказ,
Тому що кажуть, що мені це личить.
Я загубила блиск очей своїх
В небесній синяві беззодні,
Забула, як іскриться щирий сміх,
Все одинаково, що вчора, що сьогодні.
Лиш по слідам розкиданих по місту
Шукаю спогади душевної весни,
Вони без пафосу, без фальшу і без змісту,
Вони приходять рідко в мої сни.
Я хочу винирнути з моря сліз,
Я кожний день планую з нього втечу,
Моїх страждань наповнених валіз
Мене заносять знову в порожнечу...
Шукаю вихід я з кімнати страху,
Що не показує всю правду голу,
Як Фенікс хочу відродитись з праху,
Та ходжу, як по замкнутому колу.
27.12.2015 р.
