Ейфорія, ейфорія –
Тим – забава, тим – надія.
Кому ідолів ламати,
Назви вулиць всіх міняти,
Все старе в лайні топити,
Всю історію крушити,
А кому – добро творити.
Та усім отут нам жити!
І дітей, онуків вчити
З честю й совістю дружити,
З інших шкіру не зривати,
Україну захищати.
Щоб історію творити
Та по-новому всім жити,
Це потрібно пам’ятати
І на все, на все зважати!
Наш сусід не забуває,
На весь світ з трибун волає:
-Ми, Росія, такий народ –
Завжди історії оплот!
Ми Орду в степах побили,
Цим Європу захистили.
І фашистів з м’ясом рвали,
Перемогу ми дістали!
Що нам піддані народи –
Ми самі долали броди,
З боєм брали всі «рейхстаги»,
Мали скрізь там переваги.
Скільки маємо героїв…
Чужу славу він присвоїв!
А ми, браття-українці,
Всіх одразу б в одній мірці,
Та одним судом судити,
У багнюці утопити,
Не зважаючи на спини:
- Що зробив для України?
Треба все для суду брати,
І на слух не все сприймати –
Висновки, теорії.
Навчаймося історії!
Приклад:чим не догодили
Ті бійці, що німців били:
Семен Руднєв там, чи Ковпак?
Готові скинути в рівчак
Нашу пам’ять, нашу славу?
З ними йшли не на забаву
Сотні тисяч українців.
Вибиваючи чужинців,
Тил ворожий підривали,
Цитаделі штурмували,
За Вкраїну помирали,
Перемогу здобували!..
Любов Шевцова, Кошовий –
Вона чужа нам? Він чужий?
За Україну, аж до згину!
Яку ж нам славити ЛЮДИНУ?
Проспект Героїв Сталінграда…
І їх забути? Та це – зрада!
Там – половина українців
Лягли кістьми по всій ложбинці.
Там в обелісках наша слава,
Там душі павших, як заграва!
А їх тепер йому віддати?
Та що ж нам скаже їхня мати?
Таких не можна забувати,
Їх нам шукати і шукати
По всьому світу, земляків.
Щоб українцями шумів
Весь світ – від Заходу до Сходу,
Щоб не робив брехун погоду.
А ти ж, земляче, не теля –
З ночов не виплесни маля!
Українських патріотів –
Не хохлів там, чи холопів –
На чиїх серцях навчати?
Можна це з терез скидати?
Були ще й інші там вояки:
Марусі та «батьки» усякі…
Є сумнівними фігури
У Григор’єва, Петлюри,
Скоропадського, Махна
Та подібного добра.
Скільки хлопців положили
Тут по селах у могили!
В Юнаківці на цю мить
Вісімнадцять їх лежить!
Ще живі в них члени роду.
Може, рано цих у моду?
А героїв в нас багато,
Є із кого вибирати!
Назва вулиць – не забава,
А народна наша слава!
Здається, в Україні заборонена комуністична ідеологія, а не герої 2-ї світової як такі. На пам"ятник Ватутіну в Києві ніхто не зазіхає, Батьківщину-Мати ніхто зносити не збирається. Вірш є внеском в роздмухування українофобських міфів. Фтоппку!
Дмитро Юнак відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, це буває там, де за справу беруться розумні люди.
В нас же вписали в списки "неблагонадійних" і ті вулиці, які до декомунізації зовсім не мають ніякого відношення:проспект Курський ( по ньому йде міжнародна автодорога Київ-Куроьк),вул Труда, вул. Пролетарська та багато інших.
Як кажуть, що дураку закон не писаний.
