Оповита густими туманами,
Терном-квіткою, океанами,
Згарищ ворога, дружби вічної,
Сили Божої і потойбічної...
Оповита світанком чистим,
Коромислом веселки барвистим,
Оповита і тугою-болем,
Що вітром казиться над полем...
Все , що в пісні, у квіті, у небі ,--
Все знайдеш у тобі при потребі...
Коли любиш -- високо літаєш
І як плачеш, поради шукаєш...
Люттю кипиш від сусіда- чужинця,
По землях збираєш -зовеш українця
До дому, до хати, де рідний поріг,--
Де роду його навіки оберіг !
Поклін до самої землі -- наша книго,
Мудра людина розтоплює кригу .
У лоні твоїм, -- уся мудрість -- в тобі,
І царство ТВОЄ -- назавжди на землі !
