1)
Життя...
...а як же гріх?
Такий герой,
що ніби Ной,
нас знову у минуле кличе,
що тілу (також личку) личить,
та пахне медом…
І отрута
отої ягоди, що встелить
для двох солодкії постелі
на зустріч в ніч...
Та ніч - розкута,
спокуслива...
Бува - спокута…
...неначе розплелися пута…
...так пахне м’ята, диво - рута…
...отут-то - тіла гомін, скрута,
і млість, і сплеск - як криз –
і в єдності - розмови зміст
колись і прісно...
Але - вісь
одна…Ото ж бо - озовись!
На - різ - но?
Ні! Не Божа воля.
Еднає душі матір - доля.
Життя таке. А чи то в осад
впаде оте, чого - не досить?
А чи ж наситились коханням?
Неправди пелена насправді,-
бо покажіть мені з мільйона,
хто скаже:
- Досить, ми готові
од двуєдинства відійти,
і більш ніколи не любить?
***
Ти був зі мною в тую мить,
коли Амури в ціль влучали,
коли - всього лиш - серце крали
із божої для нас відправи,
щоб глянути на те, як пара,
чи то в єднанні, чи - нарізно,
знімає із сердець порізи…
Амури – злі.
Амури – різні…
…бувають
стріли
гострі…
грізні…
...буває...неймовірно...вмістно.
...буває...
2)
Життя -
...твердий горіх,
знавець, герой,
що ніби Ной,
майбутнє гарне марить, зиче,
що душам (також серцю) личить,
та пахне медом…
Є отрута
отої ягоди, що встелить
дороги, пагорби, пустелі
на зустріч в ніч...
Та ніч - розкута,
спокуслива бува...
Спокута…
...неначе розплелися пута…
...так пахне м’ята, диво - рута…
...отут-то - тіла гомін, скрута,
і млість, і сплеск - як криз ...
У поєднанні змови зміст
що - нині, прісно... Вісь
одна…Ото ж бо - озовись!
На - різ - но?
Ні! Не Божа воля.
Єднає душі матір - доля.
Життя таке. А чи то в осад
впаде оте, чого - не досить?
А чи ж недбалити кохання?
Неправди пелена насправді,-
бо покажіть мені з мільйона,
хто скаже:
- Досить, ми готові
забути єдність, щастя мить,
і більш ніколи не любить?
***
Амури цілили, влучали
у серце кольору коралів
із божої для нас відправи,
щоб глянути на те, як пара,
чи то в єднанні, чи - нарізно
знімає із сердець порізи…
Амури – злі.
Амури – різні…
…бувають
стріли
гострі…
грізні…
...буває...неймовірно...вмістно.
...буває...
От вже ця ЛГ мені набридати стала своїми сповідями, але що поробиш, я обіцяла їй написати вірша )
Маємо, що маємо ))
"а як же"; вірш гарний; є слова – до тих слів не бачу рим; добре б їх таких більше було; "двоєдинства"; творча свобода і навіть анархія тут – то добре
norma Ardeko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
маю погану звичку викладати сирі тексти...бо так ) та ще і не вважаю себе поетом, тому дозволяю...мала зауваження, щодо слів - суржиків...прогуглила - слово "двуєдинство" - знайшла в стародавніх текстах...Із русизмів - слово "пелена", але воно мені дуже подобається )
спокуса я, чи, мо - спокута…
...неначе скинув з мене пута…
...так пахне м’ята, диво - рута…
...отут-то - стегон гомін, скрута,
і млість, і стогін...О! як криз –
і ближче…вниз…і навіть - скрізь...
і - все!!!… нарізно, але - вісь
одна… ти…ж озовись-бо...
на - різ - но: Ні!
norma Ardeko відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00