Нехай нам стрітись пізно довелось,
Нехай до цього-біль один у серці.
Але кохання наше та й збулось,
Хтось в небі прочинив для нього дверці.
Нехай так довго жили ми самі.
В різних містах цвіли для нас садочки.
Молився Янгол. В сьомому псалмі
Перечитав він двічі два рядочки.
Нехай так пізно. Спав і дощ, і день,
Старий ліхтар так завжди заздрив зорям.
А потім же й співав для них пісень,
Вклонявся вчора допізна тополям.
Нехай так пізно. Вітер всі слова
З мелодії Шопена клав на душі.
Впав стовп старий. Зпиляють на дрова...
Ліхтар вже - скло... Не плакати... Не змушуй...
