Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ЩО Ж ТИ, СТАРІСТЬ, НАТВОРИЛА… - ВІРШ
logo
геометрія: ЩО Ж ТИ, СТАРІСТЬ, НАТВОРИЛА… - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ЩО Ж ТИ, СТАРІСТЬ, НАТВОРИЛА…

                       Забирали в місто діти                Та нема вже в неї сили,
                       свою матір із села.                    вже не може жить одна.
                       Вона ж їхать не хотіла,              обірвала старість крила,          
                       все ж життя тут прожила.          і сліди всі замела.
                                                Із ціпочком походила,
                                                все подвір"я обійшла.
                                                Тут була вона щаслива,
                                                туга душу обняла.
                       Як усе це залишити:                   Чоловіка тут зустріла,                
                       тут і в будні, і в свята-                сім"я гарною була.
                       вміла все вона робити                 Тут і діток народила,
                       в молоді й зрілі літа.                    і в дорогу провела.
                                                 Та прийшла пора розлуки,
                                                 вже не може жить сама...
                                                 Підняла до Бога руки
                                                 і молитву прорекла.
                       Всіх простить вона молила,           По городі походила
                       що ж поробиш, вже літа,               і до річки добрела...
                       працювать не має сили,                Пригадала - була сила:
                       доля склалась не проста.              він-косив, вона-гребла.
                                                 І у річці тут купались,
                                                 вистачало їм тепла,
                                                 жартували, цілувались,
                                                 повні сили і добра.
                       Що було: пройшло, злетіло,             До садочка повернулась,
                       як у річці цій вода...                        груша віти простягла.
                       Її літо відшуміло,                             З болем мати усміхнулась,
                       та і осінь вже мина.                         її ніжно  обняла.
                                                 Вишні, яблуні і сливи,-
                                                 теж зажурені стоять:
                                                -Не сумуйте, мої милі,
                                                 я вас буду пам"ятать!
                       Все своє,усе любила,                      Ще з сусідами зустрілась,
                       та ж з собою не забрать...               звісно, вже в останній раз.
                       Що ж ти, старість, наробила,           Селу низько поклонилась,
                       як же вік свій доживать?..               вже не вернеться назад.
                                                  Так поїхала до сина,
                                                  в місті вік свій доживать. 
                                                  З селом старість розлучила,
                                                  за ним буде сумувать...

ID:  681806
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.08.2016 14:43:40
© дата внесення змiн: 04.08.2016 14:52:31
автор: геометрія

Мені подобається 12 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Макієвська Наталія Є., Ганна Верес (Демиденко), Святослав_
Прочитаний усіма відвідувачами (576)
В тому числі авторами сайту (28) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..



КОМЕНТАРІ

Квітень Олександр, 09.08.2016 - 13:45
12 12 12
 
геометрія відповів на коментар Квітень Олександр, 28.02.2017 - 14:03
Дякую, Олександре! На жаль так буває,нікого старість не минає!.. 16 flo31 girl_sigh flo06
 
Макієвська Наталія Є., 05.08.2016 - 01:07
12 така вона старість немила...жаль cry тужливо 17 16 angel flo06 friends
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Закон природи: все йде, все міняється, та й старе повинно поступитись місцем новому... 16 love17 43 42 flo36 31 flo06
 
Святослав_, 04.08.2016 - 21:54
Стіна. Із цеглинок-фрагментів життя. Стіна вершинкою вже ближче до неба, ніж до землі. Поетична повість. Чудовий твір, чудова візуалізація.
Забираю.
16 hi
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Святославе! Так, це і є фрагменти: і не одного життя, повірте мені, я таке бачила і знаю, як важко пережити розлуку з найдорожчим... 16 flirt smile flo36 flo31 flo34
 
Кіндрат Корінь, 04.08.2016 - 21:54
Дуже добре, слова, що йдуть через серце.Проникливо й правдиво. clap love11 icon_flower
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Кіндрате! Я зная про такі випадки з життя своїх близьких, тому й пропускаю це через свою душу і серце... 16 smile flo31 flirt flo36 flo34
 
Наташа Марос, 04.08.2016 - 21:47
12 12 12 ...не даром кажуть: старе дерево не пересаджують... wink
Браво Вам!!! Щемно, але... таке воно, життя... flo31 flo12 flo12 flo12
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Ви праві: від пересадки старого дерева воно гине й те ж саме, і з людьми... 16 smile flirt flo31 flo36 13
 
Людмила Пономаренко, 04.08.2016 - 18:52
Як же щемко уявляти, до сльози... 12 16 flo26
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Людо! Я й пишу зі щемом і в душі, і в серці,.. 16 love17 smile 16 flo36 flo12
 
Ганна Верес (Демиденко), 04.08.2016 - 17:17
Валю, читала зі сльозами на очах. Обираю. 12 12 12 16 17 give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ганю! Оце нароблюся на огороді, на подвір"ї, напечуся на кухні, а потім зайду в хату і думаю: як же добре дома, тихо, спокійно; то ж хіба можна з ним розстатись?.. 16 flirt 16 flo36 give_rose
 
LubovShemet, 04.08.2016 - 16:56
Читала крізь сльози, пригадала матусю, як вона збиралася до сина переіджати, як прощалася ...Як сумувала і плакала в синовій хаті ( у мого брата). А потім знайшла вічний спокій поряд з батьком у рідному селі... 17
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Любо! Непербачувана наша доля і хто зна, що ще нас чека,та своя хата невловимо, нам жити в світі помага. Якщо ви не читали мого вірша "Хато,моя хато!" раджу прочитати... 16 love17 smile flo36 flo06
 
Lana P., 04.08.2016 - 16:50
у шахматному порядку так гарно донесли болючі рядочки give_rose give_rose give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано!Таку долю має багато людей поважного віку. Якщо ви читали мій вірш "Про мене і моїх сусідів", то бабу Лєну забрали діти і вона через 2 місяці померла...Отож у цьому вірші і про неї теж... 16 smile 17 love17 smile 16 flo36 flo34
 
Надія Башинська, 04.08.2016 - 16:24
16 Правдивий вірш... flo04 flo04 flo04
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! Я пам"ятаю, як ми забирали мама з села, і як вона за ним сумувала... 16 love17 16 smile 16 flo36 flo06
 
КОЛЮЧКА, 04.08.2016 - 15:53
Який красивий твір, прям до мурашок по тілі....
І серце защиміло... 12 16

Але у неї дуже хороша дитина яку вона виховала у рідномо селі.... Село Це як сімейний оберіг.....
Браво!!! clapping give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко! Це якось із сином розмовляли про тяготи нинішнього життя, а він мені порадив не журитися, як буде не в моготу, то він мене забере до себе в місто, от я й уявила, як важко мені буде розстатися зі своїм містечком, а оскільки я родом із села, то ото так і написала... 16 love17 smile 16 flo36 flo06
 
Haluna2, 04.08.2016 - 15:35
Розлука із рідним дуже болюча! give_rose
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галино! Я вже давно не живу у своєму селі, та ніколи не минаю нагоди побувати там,.. 16 love17 flo36 flo34
 
Ninel`, 04.08.2016 - 15:12
така болюча,повторююча майже у всіх родинах,тема ...гарно передано читачеві 12 12 12
 
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Ninel, Заходьте, читайте, пишіть коментуйте. Мені теж хотілося побродити по вашій сторінці, вона ніби й відкривається, а твори чогось ні...Та попробую ще раз... 16 flirt 17 16 smile flo36 flo34
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie