Ти собі уяви, мимо долі пройдеш
Ти собі уяви, мимо долі пройдеш,
Потім скажеш, так ніжно печально,
Може мрія моя нездійсненна?
І забудеш,
Скажеш долю свою загубив,
Незвичайно,
Потім підеш шукати у ранкових світанках,
У безкрайньому небі як мить,
Скажеш чому серденько болить?
Потім сам долю свою підеш шукати,
Глянеш на кожну, скажеш, що годі блукань...
Ти її не забудеш, вона мрія твоя весняна,
Вона та княгиня одна...
Вона твоя доля сказали Боги,
Вона твоє щастя забудьте вороги...
А ти скажеш невже не забув,
Чом в мріях мов в морі тонув,
Скажеш ти як пропустив свою долю?
Скажеш буть великому горю,
Скажеш забув свою волю,
Потім підеш у відчаї жити,
Лиш на долю тепер ворожити,
Будеш просить всіх відомих Богів, єднання
Впадеш на дно через кохання.
Скажеш гибель моя напевно прийшла,
Скажеш, веретено долі пройшла,
Мабуть, життя хвиля минула,
А за нею любов потонула.
Аж зненацька доля невже це ти?
Це ж доля, така могутня, прости
Я тебе так довго шукала,
Погляд твій як сонце впіймала,
Мріяла про таке кохання,
Душі політ небесне поривання,
На тебе я по зорях ворожила,
За тебе господа молила..
Така любов лиш раз в ніколи,
Потім буду я дивитись в видноколи...
Шукати твого погляду святого,
А потім сон побачила тебе,
одного,
Стояв біля ріки, дививсь,
Ти в дзеркало ріки зображення мого,
Немов Орфей, та не на себе,
Сказав що тонеш лиш без мене...
Це сон, а може наяву, шукала істинну уяву..
Потім тебе зустріла, це наша доля,
Жити будемо без горя
Долі спасибі, що нас так звела,
спасибі що сіті плела,
Спасибі за щастя в якому була
спасибі за кохання як я тонув, а ти не забула
ID:
686739
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 31.08.2016 07:55:34
© дата внесення змiн: 01.09.2016 19:33:32
автор: Ростислав Мельничук
Вкажіть причину вашої скарги
|