****************
Заблукаю у лісі -
шукатиму тут самоту:
Десь вона причаїлась,химерна,
між соснами...
Гордовито-мовчазні, підносять
стрімку висоту:
Раю, певно, дістали б
пахучими кронами млосними...
Мідно-злото-зелений
осіннього лісу візаж...
Світлосяйні стовпи з-під небес
мерехтять над галявами...
Цей космічно-земний,
несподівано щемний пейзаж -
Тут моя самота поблукала
зів'ялими травами.
Димом тиша клубочить,
пронизана сонцем, дзвінка:
У сосновім бору
не чувати пташиного гомону...
Простяглася з підліску
зелена ліщини рука:
Повну жменю горіхів
дарує для теплого спомину...
Дика папороть крила вронила -
зелені птахи,
Ой, підбиті ловцем,
опустились отут, між деревами...
І замолює ліс
не відомі нікому гріхи,
І хмарини над ним
білосніжними плавають мевами.*..
Заблукала у лісі - шукала собі самоту...
*Меви(діал.)- чайки
Світла
дуже гарний і якісний текст, Пані Світла, але ви, як і я, любите зловживвати трикрапками. я так прямо хворий на це, все відучуюсь і виправляю.
а відчуутя мови, її мелодійності, вміння і знання, якими засобами це передати - мені у вас повчитися.
будьмо друзями! ага?
