Сидить поет " сучасний " у задумі...
Із монітора виглядає білий лист,
" Сьогодні ну думок щось не існує...
А може все ж я втратив талант, хист..."
Він з поспіхом ну щось таки друкує.
Там про кохання, зраду, ну таке...
Стирає, знову падає в задуму,
" Чому ж це не виходить? Що таке???..."
Уже із злістю закриває ноут,
І дивиться, сервант його стоїть.
Йому напевно вже ну під сто сорок.
Поет чомусь від захвату горить...
Дверцята від серванту відкриває.
І дістає запилене перо,
В чорнильницю чорнило наливає,
До ноута вже просто все-одно.
Дістав листок біленький А4,
Перо у руки взяв...ну ось воно!
Натхнення ніби знову прилетіло.
Вже не важливо що там за вікном.
Перо саме думки його наводить,
І так приємно бачити слова.
Він думає: "Ай, що мені ваш ноут,
Мені натхнення з ним, ну геть нема."
