Лишилася душа в худому тілі,
Життя ще тліло, наче каганець,
Світились очі, губи посинілі
Нагадували долі про кінець.
Голодомор! Ні крихти, ні зернини,
Забиті вікна і худі коти,
Забрали все до крихти у родини,
Зерня ж народу мало прорости…
Як вижив наш народ, спитайте свідків,
Не те що хати, вимерли міста,
Кропива й лобода були наїдком,
А хоронили навіть без хреста.
Та нашого народу не зламати,
Хоча мільйони сховані в степах,
Пережили ми все і війни й грати,
Пора тепер нам свій обрати шлях.
