знаєте, отримую такий собі маленький кайф від того, що пишу як хочу і ні на кого не зважаю - хто б там що мені не говорив. це не значить що мені байдуже хто і що говорить на мою творчість, це не значить що мені байдужа критика і поради інших. я зовсім не про це пишу зараз. пишу що маю власну клепку, власне серце і відчуваю як воно на мій погляд має бути. знаю що для мене правильно, гну свою лінію і не сходжу з неї. багато було (і є) тих, хто хоче щоб я писав інакше, але цього не буде. моя творчість вільна і завжди буде вільною як би хто не хотів її змінити. а ще - завжди буде щирою. якщо відчую, що десь фальшивлю - просто замовкну.
терпіти не можу оцього багаторазового шліфування віршів. оцього постійного вдосконалення, змін, пошуку точніших слів і так далі. бо ніяке це не вдосконалення! навпаки - чим більше редагую власні тексти (віршовані), тим менше у них стає мене. може, вони на слух, на погляд і відшліфовуються, але втрачають через оце редагування забагато внутрішнього. цим не можна жертвувати. що більше редагую, то більше вони стають несправжніми, ніби зовсім не я їх писав. та хай воно буде тричі недосконалим - аби лише було щирим і справжнім! зрештою, я ж не графоманю. а оця досконалість, штучність, відшліфованість просто мозолить очі. написав, відразу відредагував, протягом дня перечитав енну кількість разів - і якщо більш-менш влаштовує, то все. потім після оцього жодної вичитки і жодних правок. хочеш щось виправити - краще постарайся усіма силами написати новий текст краще за попередній! для мене це єдиний варіант. можна, мабуть, сказати, що багато написаного мною по суті - експромти, суцільна імпровізація, яка від моменту написання майже не зазнала зайвих, редагуванням непотрібних змін.
і терпіти не можу коли інші автори свої вірші змінюють через якийсь час. от я полюбив якийсь вірш, а через енну кількість часу зустрічаю його "кращий" варіант. відшліфований. з влучнішими словами і т.д. а потім - ще "кращий". було кілька таких випадків. нема межі "досконалості". аж нудить від подібного. хочеться крикнути щось в дусі: "я люблю його, верніть як було!". але не маю права. це творіння іншої людини і вона має повне право робити з ним що захоче. а я маю право підказати щось лише в тому випадку, якщо їй цікава моя думка.
26 листопада 2016 [22:29>
Доречні зауваги... Та не всім вони до уваги... Поетична творчість - це процес, який рухається, прогресує! Остаточні варіанти віршів бувають тільки у "паперових" публікаціях... Так що Терпи, козаче, - атаманом станеш!
Доречні зауваги... Та не всім вони до уваги... Поетична творчість - це процес, який рухається, прогресує! Остаточні варіанти віршів бувають тільки у "паперових" публікаціях... Так що Терпи, козаче, - атаманом станеш! 
