І як тепер тебе забути?!
В чужих світах – чужі боги.
Молитв моїх їм не розчути
Чи це можливість для спокути?
Все котиться дном догори
Під час глибокої туги!
І як ночами не шукати
Тебе, блукаючи у снах?!
З тобою б падати й злітати,
Рай у пеклі відчувати,
Палаючи у (не) гріхах
Малюю серце у віршах!
Тож як тепер з цим серцем жити,
Таким гарячим і крихким!?
Чи на зорях ворожити,
Чи , не стримуючись, вити!?
Читаєш вірш й зітхаєш: –Ах,
Чому не я в її рядках?!
Ось так ...Нам не судилось бути!
Та пам'ятай:є я і ти,
І смак приємної отрути,
Розлитий посеред богів,
Яку вживаєм для спокути
Не суджених для нас гріхів!
