Пройшов ти повз мене, і слід твій пекучий
Кометою впав у долоні мої.
Той погляд крижини – різкий і болючий
Стоптав мої ночі, згубив мої дні.
Ти йшов у майбутнє легкою ходою
І впевнено бачив намічений шлях,
А я, наче привид, не знавши спокою,
Як тінь, за тобою ішла по п’ятах.
Пливла позад тебе, твій хміль підбирала,
Хотілось, щоб ти оглянувся хоч раз,
Але не надіялась і не чекала.
Нехай хоч у тебе все буде гаразд.
Ти стишував крок, несучи свою ношу,
Бувало спіткався, звертав із путі,
А я за тобою збирала у кошик
Літа своїх днів, безнадійно пусті.
І ти оглянувся, побачив мій смуток,
Заплакані очі і вірність мою.
Умить пригадав любов ту забуту.
То й що, адже маєш дорогу свою.
Ти стишував крок, несучи свою ношу,
Бувало спіткався, звертав із путі,
А я за тобою збирала у кошик
Літа своїх днів, безнадійно пусті. Образність неперевершена. Кожне слово пронизане болем.
