У кожного думка своя, про кохання
Про подих щасливого серця.
Як дивишся в очі і ніжне зітхання,
Та ждеш, що любов відізветься
Кохання у кожного завжди своє
То птахом у небі, в пустелі дощем,
То буря зірветься, в душі кров проллє,
Усмішка заради якої живем.
А моє кохання живе у тобі,
Без тебе й життя не існує.
З тобою я в казці, без тебе в журбі
Я лиш за тобою полюю.
Будь ласка не йди,
Ще побудь хоч хвилину
Давай у ночі ми побудем у двох.
Мене заколишеш наче дитину,
І ця мить назавжди ввійде до епох.
Ти знаєш, чому я не сплю у ночі?
Чому мокра подушка й очі?
Чому завмирає вогонь у печі
Коли моє серце шепоче?
А відповідь в мене на віки одна,
Тобою живу і від тебе п’янію.
Кохання – вино і я вип’ю до дна.
Інакше кохати я просто не вмію.
І надія в душі ще і досі живе,
Я чекатиму доки і кров не застигне.
Може ти не прийдеш, та я знаю одне
Почуття мої щирі, мов серце дитини.
