Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Луківська: Таке… на часі - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ гостя, 18.12.2018 - 11:43
І самотність - жура в мені промені краде,І все меншає сонця у тенетах образ. Тетяна Луківська відповів на коментар АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 25.08.2017 - 20:04
Дякую, Арино,за розуміння. Рада тобі, гарних днів
Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 14:32
Танюшо дорога прочитала твій вірш і аж мороз по шкірі обпік.Розумію тебе бо і сама буваю інколи у такому стані...Я бажаю щоб ти ніколи не сумувала дорогенька і щоб сум пішов геть із твоєї душі!!! А вірш написано дуже гарно.
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.08.2017 - 22:59
Дякую, Танюшо, якось так зараз, дякую за підтримку
Тетяна Луківська відповів на коментар Іван Мотрюк, 27.07.2017 - 23:32
якось так буває...дякую, Іване
АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 27.05.2017 - 12:02
Сонечко, коли ласка, пробач, у рядочку і я ніби-то там... там тут не краще кому вставити? бо з дихання збиває на льоду)) Гарно!
Тетяна Луківська відповів на коментар АРИНА ЛУГОВСКАЯ, 27.05.2017 - 19:29
Дякую, Арино, просто здавалося, що так звучатиме вагоміше, то ж нехай. Щиро рада тобі
Радченко, 23.05.2017 - 06:35
Відчувається така безвихідь ЛГ, що хочеться їй подати руку, щоб підтримати. Останні рядочки вселяють надію - ЛГ сильна і мудра.Гарно.
Тетяна Луківська відповів на коментар Радченко, 23.05.2017 - 11:58
Щиро вдячна за зустріч і підтримку, рада Вам
Світлана Моренець, 17.05.2017 - 12:29
Через мою відсутність, ледь не пропустила.Таню, знімаю капелюха! Заціпило мову, бракне слів. Вірш-біль, вірш-крик... Як же здорово ти передала стан душі ЛГ, що заплуталась в павутинні образ, самоти, смутку, зрад і фальші навкруг!!! Кожна клітиночка відгукнулась на твої слова морозом по шкірі. Таню, це один із найсильніших віршів, які я читала за останній рік. Сонечко, в тобі стільки добра, світла і чистоти. Для мене ти – сонячний промінь, який тимчасово закрили хмари. Але ти вирвешся і злетиш над всіма фальшивими кумирами з їх темними душами. З такою силою слова ти не маєш права мовчати. Розправ крила, пташко, і лети! Тетяна Луківська відповів на коментар Світлана Моренець, 17.05.2017 - 15:46
Зі сльозами вдячності читаю твій коментар, ти так зуміла відчути цей стан душі, дякую за підтримку, моя хороша.Дехто обабіч пройшов, аби не тривожитися. Але, я знаю, багато хороших людей, бо ж світ ще тримається, як його не каламутять. До речі, на наші роздуми про слово, а точніше на мій вірш присіла двійка, от і думай, кому завинила, вразила чи... Пройшла гіркоту майже самотньо, мабуть, не хотілося нікому долучатися до "перипетій", щоб в опалу не потрапити. Та таки живемо, попри все. Радію, що ти на сторіночці, і знову пишеш, радію зустрічі.
Салтан Николай, 04.05.2017 - 22:57
В таких умовах важко розправити крила, та якщо це вперше ще можна наважитись, але коли такі умови постійні то це стає надзвичайно складним.Але звичайно хочеться більше оптимізму і хочеться в політ за Вашим ЛГ Тетяна Луківська відповів на коментар Салтан Николай, 08.05.2017 - 10:49
Салтане, щиро вдячна за розуміння і підтримку, так життя складне, інколи не в силі пройти, але ж таке надзвичайне життя і, попри все, треба летіти!!!
Тетяна Луківська відповів на коментар Lana P., 02.05.2017 - 11:50
Треба вирулювати з депресії, дякую
Фотиния, 01.05.2017 - 11:03
Ех вітрила вже не такі рожеві, як в юності але мусимо підіймати, поки нам дозволяють політ
Тетяна Луківська відповів на коментар Фотиния, 02.05.2017 - 11:51
Ти все розумієш, Світланко, дякую за підтримку
|
|
|