Останній спалах жовтня..
Осінь згасла..
Зірвала всі знамена, стерла гасла…
Поразку заливаючи дощами,
Ховається у лісі між кущами.
Обідрана, в лахмітті, болем п’яна…
Розбите серце, наче порцеляна,
Ніяк не зможе стати знову цілим…
А тут і сніг засипав пухом білим
Все навкруги.
Ліг на пухнасті вії…
А осінь, замерзаючи, все мріє,
Що зову закохає в себе вітер –
І він складе «кохаю» з білих літер…
А вітер десь за обрієм далеко,
Наздоганяє білого лелеку,
Щоб полетіти разом з ним у вирій…
…У кожного є мрії білокрилі…
