Це був важкий для України рік -
рік гідності й незламності народу.
Євромайдан , що не забудеться повік ...
Рік боротьби за правду і свободу.
Рік непоправних втрат й жіночих сліз.
Рік мужності і надважливих рішень.
Чи зможемо пробачити колись
лавину зрад , що з влади почалися?
Розгін студентів, що підняв людей,
і перші кулі , нібито несправжні .
А потім снайпери ... і цілий ряд смертей,
що так і залишилися безкарні.
Небесна Сотня за один лиш день...
Хто відповів за це? Винних немає?!
Людська свідомість цього не збагне.
Безправ'я у державі не буває!
А тисячі скалічених життів? -
Вони також в чиїсь входили плани?
Народ вкраїнський не цього хотів,
І не для того падав на Майдані.
Хотілося реальних, справжніх змін,
щоб їхати в світи не довелося.
Натомість - курс проєвропейських цін,
та ще й війна на Сході почалася.
Війна, яку спровокував режим
кремлівсько-януковського свавілля.
Там не загинув жоден внук, ні син
чиновника якого – небудь рівня.
Простий народ приймає весь удар
і гордо заявляє : ми - не натовп!
Ми - нація ,що підняла Майдан!
У нас є гідність і вкраїнський прапор.
Заради волі гинуть на війні
наші герої , а не задля слави,
заради того ,щоб настали дні
Вкраїно – Європейської держави!
Щоб дітям воїнів , що віддали життя ,
не сором було глянути у вічі,
щоб не гнітило потім каяття,
бо поки що хвалитися нам нічим.
Пролинув рік, а спокою нема,
і з кожним днем народ втрачає віру.
Невже чисельні жертви задарма?!
О Боже ,захисти нашу Вкраїну!
