кричу...німо... очима
без бруду думок
плечима
виважую кожен погляд
вистрілюю ним у серце
у зранене
та не мною
утоплене сліз водою
в застоянім вітрі
з перцем
ковтнеш його
той
перший
відрізок
що блимає світлом
назвеш його так
що мабуть
уже ні туди ні звідти
лиш десь
де ще пахне світом
жевріє
вколисана совість
не бач
не звертай...
не треба...
не ними земля святиться
залиш
мен1
я зможу
впоратися
із терням
02.11.2017 Португалія
