Normalerweise bevorzuge ich meine Prinzipien.
Mit dir kann ich das nicht.
Warum?
Wir haben einander als "Freunde" geplant,
jetzt dreht alles um,
wir sind seelenverwandt.
Ich dachte,
ich glaubte,
ich habe gemeint
dass ich herzlos bin,
als ich habe geweint...
Seitdem macht das alles keinen Sinn.
Ich schließe mich,
aber wie Wind Fenster öffnet
öffne ich dir
und kann nicht widerstehen,
und sage statt "ich" "wir".
Du kannst alles verstehen,
du verstehst schon sehr viel,
zum Beispiel, das was ich will
und was nicht.
Ich verliere das Gleichgewicht.
Wie lange es dauert?
Wie weit wird es gehen?
Ist das mir nicht egal?
Was ich antworten werde, ist auch nicht wichtig,
denn ich habe schon keine Wahl
Ich bin schon genug versaut.
Viele haben das schlechte in mir akzeptiert,
und mein Herz, wahrscheinlich, blutet.
Der Grund, warum aus uns etwas wird:
du akzeptierst das gute.
Переклад norton:
звісно ж, я маю принципи;
звісно ж, я їх неухильно дотримуюся.
такий мій базовий принцип.
звісно!
а як щодо тебе? мушу сказати,
що деякі з них здаються мені надуманими,
туманними. ми
мали бути друзями,
як водиться, як звичай;
а тепер я, здається, впадаю в метафізичний відчай,
бо впізнала в тобі рідну душу,
то ось, – послухай, що сказати мушу:
колись одного разу вирішила,
що житиму зовсім без серця –
так і жила. та ось плачу!
й не вірю своїм очам. що ж це таке?
здається, в тобі одному пробачу
всі недоліки людства, – все,
що називають "занадто людське".
я втікаю від цього, ховаюся,
затуляюсь від тебе також –
та буває, як вітер розхристує штори на вікнах,
так я стаю з тобою по-дурному відверта;
і мені до вподоби,
і хоч я по-дурному вперта,
мені до вподоби думати "ми" замість "я".
це погано, гадаю.
мені подобається твоя –
так мені хочеться думати –
увага до таких сентиментальних дрібничок,
я навіть впевнена; й твій скептицизм,
і поблажлива усмішка до дівчат-запальничок,
як я.
ось, як бачиш, не можу не втриматися,
щоб не впасти в звичайний потойбічний цинізм. –
знаю себе. як довго це може тривати?
як далеко ми зайдемо?
це дурні запитання.
а як по правді, мені все одно.
бо ти знаєш мене, ти любиш
витріщатися на моє вікно.
я достатньо зіпсована, та коли таке раптом відчую,
ніяковію. занадто багато хто
любив і цінував в мені погане. –
якраз найгірше: те, що ніколи не настане.
як згадаю про це, моє серце бажає померти
й провалитися в пекло. та знаю, що ти
любиш в мені хороше, й хочеш його зберегти
ID:
749460
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 06.09.2017 10:47:58
© дата внесення змiн: 06.09.2017 10:47:58
автор: Попіл Фенікса
Вкажіть причину вашої скарги
|
