Де гора до неба торкається
І дерева - вічно зелені,
Усе лагідно так посміхаається,
А вітер, навіть, у мене в легенях.
Скрізь лунають пташині співи,
Я один на один зі світом,
Нескінченно зараз щасливий,
Маю сили усе любити.
Тут, де дійсне життя вирує,
Неможливо було б не розчулитись...
Стільки всього природа дарує.
Нащо ж ми вибираєм вулиці?
Та гора із небом зливаються,
А дерева - вічно зелені,
Від шаленого вітру хитаються,
Що назавжди у мене в легенях!!
