Ми вітер в полі
Степу хижі діти
Наш дім - то сонце
Неба блиск без краю
На волі жити
Не в містах тих затхлих скніти.
Нам радість - полювання
Дика битва
Хоч ворогів у сто крат буде більше
Над ними лиш знущання
Та зневага
За зайцем краще стрімкая гонитва.
Як літо пройде і настануть зими
Кибитка пройде будь-які наміти
Ми скити!
Вічні степу хижі діти
І скальпами хвалимось між своїми.
Коли скити у 512 році до н.е. захотіли битися з персами і обидва війська вишикувалися - між ними пробіг заєць і усе скитське військо помчало за ним навздогін.
Це вразило персидського царя Дарія:
- Як же вони нас зневажають!
І він віддав наказ про втечу із скитських земель.
