Доля, доля що ж ти робиш?
Навіщо кохання віддаля,
Вона красива, мила,ніжна
В думках замріяна одна.
І він такий ось собі красень
І теж замріяний один,
Блукають по світу дві половинки,
А чи зустрінуться вони?
Вона красива, мила, ніжна
Не раз в глибоку темну ніч,
В сльозах розкаже все подушці
Єдиній подружці своїй.
І він із ніччю ніби в парі,
За ніч всі скурить цигарки
І що половинкам цім мішає,
Напевно вона нічна далечінь.
Ідуть простують по дорозі
Все кого зустрічають не воно,
Бо тільки їхні половинки
З’єднала б доля в одно.
Отак і ходять вони поруч
І не зустрінуться ніяк.
О доля, доля, що ж ти робиш?
І змилуйся - прошу, з’єднай.
