Її нема... Лиш збірочка віршів,
Затиснена між іншими книжками…
Не раз здіймалась ввись поміж птахів,
Чи деревцем міцним, понад шляхами,
Протистояла шалу злих вітрів.
Її нема... Згадає, може, хтось,
Заглибившись у вірш непересічний,
Де все, написане збулось, а щось
У часі розчинилося навічно.
Не зникне слово в тиші безголось.
Її нема… У римах тільки пам’ять.
Комусь у поміч вогники тих свіч,
Можливість опиратися на рам’я,
Написаного в розрізах сторічь,
Щоб скинути з душі нелегкий камінь.
Її нема…Його … Вже їх нема,
Лиш згадка залишилася нетлінна,
Вірші, що гріють, як в душі зима,
Й коли життя вас грубо на коліна…
Звучить поезії гучна сурма..
Вони – живі, хоч їх уже нема.
24 березня 2018
(с)Валентина Гуменюк
Наша-наша...Дякую! На рахунок "трояндочки": спочатку було так, але мене, дивним чином, скеровує на пом"якшення.Можливо, нові правила.Знаю що в словниках...
На рахунок "трояндочки": спочатку було так, але мене, дивним чином, скеровує на пом"якшення.Можливо, нові правила.Знаю що в словниках... 
Справді:книга-це продовження життя. 
