Присвячується героїчним жінкам України.
Чи знесилена ти,
Жанна Д’Арк?
Чи спис не піднімеш,
чи меч – із картону?
Чи є ще той дар –
твій божественний дар:
втягти короля
на напірники трону.
Король ще розумний
і ходить в жиди,
і перст його там
помужнів для погрози.
Тобі він готує
одну із жердин –
багаття,
і юрод вже дрова підвозить.
О, Д’Арк - полонянка,
життя – ешафот,
і кожен епіскоп –
то кат без сокири.
Твій янгол
над вогнищем,
плаче фагот,
іржуть
інквізитори віри.
То стисни на біль
бойовий кулачок,
і меч – вже до праці,
і серце – в долоні.
Король – дурачок,
і народ – дурачок,
не ти –
а вони у полоні!
Молися,
щоб голос народу воскрес,
щоб ворог сконав у проклятті…
Тобі – так! – Тобі
донести той хрест,
і, може не бути
на ньому розп’ятій.
З історії Франції 1430-1431 ріку:
Вже ліври рахують у жида в шинку,
єпископ Кошон ще завзятіше в вірі.
Її продали англійцю-жидку
за десять тисяч золотих ліврів.
30 травня 1431 рік. Руан.
Площа старого ринку.
Королівський суддя подає знак сержантам.
Вони піднімаються на ешафот,
стягують Жанну і підводять до судді.
Він повинен оголосити свій вирок.
Але англійці так гучно виявляють
своє невдоволення затягуванням процедури,
що суддя нехтує цією формальністю
і одразу ж передає дівчину кату:
«Виконуйте свій обов’язок…»
О четвертій годині пополудні
вогнище догоріло.
Попіл і кістки кинули у Сену.
Говорили, що серця Жанни
вогонь не торкнувся.
Їй було 19 років.
Через 25 років (7 червня 1456 р.)
справу Жанни Д’Арк було переглянуто:
карний вирок оголосили судовою помилкою,
саму Жанну ВИЗНАЛИ НЕВИННОЮ.
