Так, мабуть я тебе кохаю,
Та в хмарках ніколи не блукаю,
Коли тебе я обіймаю.
Коли до тебе притуляюсь,
То завжди тільки каюсь.
Люблю, коли ти дивишся на мене,
Тоді коханою відчуваю я себе…
Та це не те, це все не те,
Бо я кохаю не тебе!
Люблю твої вуста пухкі, вони такі легкі…палкі…
Та все ж не ті, не ті!
Люблю я очі твої карі,
Такі великі і ясні,
Веселі, та інколи сумні…
Та все ж не ті, не ті!
Та виходу в мене нема,
Жити я не зможу сама,
Такого як ти - у світі не має,
То хай моя любов до тебе не згорає…палає…
Пробач, за мою любов,
Від неї в жилах кипить кров!
Пробач, та це – не моя провина,
Це все любов у тому винна!
Пробач, я віддамся вся тобі,
І в горі, і в біді, я буду завжди з тобою,
Хай будь-що буде зі мною!
За твою любов віддячу я тобі,
Але прости, прости мені…
ться
Мабуть...пощастило... 
