Пішла юність на базар
Завидки продати:
У дитинства є про що
Старості казати...
Як не заздрити, скажи
Сестро моя старша,
Як із глузду вижива
Сестра старша наша
Ми працюєм - чоло в піт,
Маєм все встигати
А для них - суцільний мід,
Лиш вспівай зібрати...
Будь порадниця моя,
Щоб їх приструнити..
А гуртом... як мовиться,
Легше й батька бити
Проте молодість була
Дві краплі мудріша,
Бо сестра, що поза нею -
Зрілості повніша
Мовить молодість сестрі
Рідній і молодшій:
Ми з тобою, моя люба,
На нозі коротшій
Не спить старе і дитя...
Чогось їм не спиться,
Може, в ночей чорноту
Їм паскудне сниться?
Дитя світ свій пізнає..
Старому б не знати...
Ось і бавляться собі,-
Що будеш казати?
Щось бурмоче попід ніс,
Старе дитинчаті
І нема ані з одного
Толку у цій хаті
Їдять кашу із мисок-
Клопоту довкола,
Бо ж беззубі обидвоє -
Надто спритне й кволе
Ну а ми з тобою, сестро,,-
Проміжок між ними...
Моя юносте манірна,
Не будьмо лихими.
Ми з тобою - середина-
В золотих оправах!
А старе - то як дитина -
Двоє не при справах...
То ж прийдеться на базар
Завидки продати,
Бо хоч як крути- верти
А одна в нас мати
Гарні ваші роздуми, Надіє! 
