Коли тобі не вірять - прикро,
коли не віриш ти - кінець.
Кінець урокам всім нажитим
і починанням всім кінець.
Кінець насназі та натхненням,
котрі давали сенс в житті.
Кінець довірі, намаганням
олжу не бачити в брехні.
Кінець жаданням і дорогам,
і пориванню віднайти
уміння крокувати в ногу
із тим, з ким по дорозі йти.
Кінець всім "проти!" й суперечкам,
та не тому, що мир і лад,
а все тому, що за словечком
команду виконав: "назад!"
Назад! І - повернув зневір'ям,
на шиї затягнувши бант,
із тіла випало все пір'я
та переперхнув весь талант.
І вицвіли в папери гроші,
робота - у судьбу нудну.
Для чого радощі хороші
підстреленому на ходу?
І не позбутися від лиха,
коли зійшло все нанівець.
Коли тобі не вірять - прикро.
Коли не віриш ти - кінець!
Оригінал
Когда тебе не верят – плохо,
Когда не веришь ты – конец.
Конец всем пройденным урокам
И начинаниям конец!
Конец всему, что вдохновляло
На жизнь и на поступок здесь,
Конец всему, что различало,
Где слово друга, а где лесть.
Конец мечтам, конец дорогам,
Конец попыткам обрести
Умение шагать здесь в ногу,
К тому же с тем, с кем по пути.
Конец любым противоречьям
Не потому, что мир и лад,
А потому, что безупречно
Команду выполнил: назад!
Назад! И – повернул неверьем,
Перетянул на шее бант.
Из тела выпали все перья,
Трухой осыпался талант.
И деньги выцвели в бумагу,
Работа – в скучную судьбу.
К чему раденье и отвага
Подстреленному на бегу?
Не вылечить себя от рока
Переплавлением колец…
Когда тебе не верят – плохо.
Когда не веришь ты – конец!
Терентий Травник