Іронічна відповідь на дорікання з приводу довгого мовчання.
Не бачу теми для віршів.
Про що накажете писати? -
Коли тобі семидесятий,
Згаса неспокій у душі.
Живеш поміж дрібних турбот:
Тягаєш лійки до сніданку -
От би втопити капустянку,
Що підгризає мій город!
Ще стрельнеш оком по жінках,
Та не про тебе ці розваги -
Шукай,бідахо, рівноваги
На річці. З вудкою в руках.
І дякуй Господа за світ,
Що з кожним ранком над тобою,
За те, що "дружиш з головою".
І вже прожив немало літ.
А вірші... - Ти ж не графоман,
Аби робити з того драми,
Що не щодня живеш віршами,
Папір ізводячи дарма.
