І я чийсь син, і є десь моя мати
І батько мій живе у світі цім
Кажуть. Ще за що тобі переживати!?
Та мінливість - це темний звід мостів
Я знаю, як слово з тиші вибігає
І як його все ж тяжко зупинить
Тривога і та!, десь все-таки зникає
А думку, нічим не замінить
Ти знаєш, як важко відчувати
Незмінну прикрість тих минулих днів?
Той біль, що ти переживаєш,
Запам'ятай, вертається з минулих дій
Життя складне, як і віра в реальність казки
Хоча сценарій там можливо замінить
А ми залежні від того часу, потік якого не змінить.
у вас явно не гуманітарний склад... принаймні вияву власних думок. тексти ваші вимучено-викручені, вони далекі від художньої вартості. зате дуже прикольно, що ви пишете чи то про нетривіальне, чи то дещо нетривіально, власне, це приємніше читати, ніж 100% графоманів цього клубу. плюсую.
